БРОДІВСЬКИЙ ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ

Анотація

власного досвіду у сфері позашкільної освіти

Досвід роботи містить шляхи і методи досягнення ефективності навчально-виховного процесу на заняттях студії хореографії.

Представлено ряд методичних рекомендацій щодо роботи з дитячим хореографічним колективом старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Звертається увага на психологічні особливості гуртківців різного віку під час занять. Описується досвід роботи з батьками.

Танок – то мова,

то могуча мова, якою

вимовляємо свою душу.

В. Авраменко

Коли зростаєш із піснею в сімейному колі, а душа прагне вилити всі переживання у наочні образи, тоді у пригоді стає танець. Танець – це багатюще джерело людської душі, народних традицій та звичаїв. У ньому відображено увесь спектр переживань людини, її мрій та прагнень. У нас на Україні жодне дійство та жодне свято не відбувалося без танцю. Так було і у моїй родині.

Саме така любов до танцювального мистецтва, зароджена ще у дитинстві, стала вирішальною у виборі моєї професії.

Керівником гуртка з хореографії я розпочала свою роботу в Бродівському центрі дитячої та юнацької творчості в 2001 році. В цей рік здійснилась моя дитяча мрія – я почала навчати дітей мистецтву танцю. Це стимулювало мене активно займатись самовдосконаленням та самоосвітою. Я невпинно, планомірно та наполегливо працювала над собою. Розуміла, що якщо мені вдасться стати авторитетом для своїх вихованців, то багатьох проблем та непорозумінь, що виникають на заняттях, можна буде уникнути. Тому старалась різними прийомами та методами організації навчально-виховної роботи у гуртку підтримати іскорку зацікавленості та надії у дитячих очах. Проте з досвідом я збагнула, що авторитетом повинна бути не лише для своїх вихованців, а й для їхніх батьків. Адже саме вони приводять дітей займатись танцями для зміцнення здоров’я, розширення культурного та художнього кругозору, що є формою задоволення духовних потреб та засобом розвитку естетичного смаку. З цією метою я розпочала цикл зустрічей та бесід із батьками. Це були і батьківські збори , на яких обговорювались проблеми, що виникають під час занять та шляхи їх вирішення, і творчі вечори, на котрих батьки відтворювали збереженні у пам’яті танцювальні рухи своєї родини, краю та бесіди на теми: «Розвиток та становлення українського народного танцювального мистецтва»; «Характерні особливості національного костюму

різних етнічних регіонів України»; «Тренувальний одяг та дотримання особистої гігієни на заняттях хореографії».Активну участь в цій роботі проявили бабусі, котрі повідшукували в своїх скринях стародавні рушники, розшиті бісером корсетки та сорочки, вигаптовані мережкою запаски, домоткані пояси. Адже «без знань історії рідного краю, не можна творити танець…», - говорив батько українського танцю Василь Авраменко. Його ціль «наукою танку розбудити в молоді любов до України, бажання спільної думки української …» визначило напрям моєї роботи в хореографії – український народний танець.

Я давно мріяла про різновіковий дитячий ансамбль українського народного танцю. В 2008 році разом з колегами хореографами ми об’єднали хореографічні групи і розпочали роботу хореографічної студії при ЦДЮТ. Робота в студії дала нам можливість створити різнорівневу базу для навчання дітей та базу сценічних костюмів. В ході роботи зрозуміла, що найкраще починати займатись танцями з дітьми 5-6-ти річного віку, тому що у них більш стійка увага, пам’ять, вони спостережливіші, фізично міцніші, уважніші. У дітей цього віку більш стійка нервова система та емоційна сфера, виражене бажання вчитися, бути в колективі, знаходитись у центрі уваги. Діти розуміють музику, добре відчувають ритм, у них посилюється слух, рухи стають точнішими, впевненішими, зміцнюється кістково-м’язовий апарат. Це здає змогу краще розвивати біг, стрибки, ходьбу, кроки, що складають рухову основу танців.

Студійна форма роботи, по якій я з колегами працюю, має таку структуру: початковий рівень – 2 роки навчання (діти 5-6 років), основний рівень – 4 роки навчання (діти 7-11 років) та вищий – діти, що пройшли попередні рівні навчання. Оскільки дітей основного рівня у нас займається найбільше, то при проведенні та організації роботи у цих групах дотримуюсь наступних вимог:

· Чітка система поточних знань і майбутньої перспективи, щоб уникнути стихійності і випадковості у навчанні;

· Простий посильний для певного віку матеріал;

· Послідовне підвищення вимог до якості виконання, стійкості знань, вільного користування навичками і вміннями, поступове ускладнення і збільшення обсягу матеріалу;

· Обсяг знань, умінь, навичок з урахуванням віку дітей;

· Розучування матеріалу від простого до складного, щоб забезпечити систему викладання;

· Репертуар, що дається дітям, повинен бути різноманітним. Одноманітність заважає правильному естетичному вихованню;

· Приділяти увагу підбору музики. Вона має відповідати вікові дитини, щоб краще сприймалась.;

· Зміст танцювального матеріалу повинен враховувати особливості розвитку уваги, пам’яті, почуттів, здібностей, активності, самостійності і ін..;

· Хореографічними засобами повинні бути танцювальні рухи, комбінації, побудови, ігри, етюди, музично-ритмічні завдання, елементи класичного тренажу і ін.

Дотримуючись таких вимог мені вдається не лише зберігати вогник зацікавленості у дитячих очах, а й покращувати фізіологічні показники розвитку своїх вихованців. Діти, які систематично займаються хореографією, набувають гарної, стрункої постави, легко і граційно рухаються. При цьому зникають такі фізичні вади, як сутулість, ходьба з піднятими плечима, похилена голова, розмашиста хода і т.д. Приємними стають щоденна підтягнутість, акуратність одягу, зачіски, а ввічливість стає нормою поведінки. Діти вчаться відстоювати свої власні інтереси, зважаючи на колективні. Вони стають одним цілим згуртованим колективом.

Переваги студійної форми над гуртковою безперечні: зростає годинне навантаження на вихованця, кожен предмет діти засвоюють глибше, цікавіше, ефективніше. Спільний розклад дає можливість гуртківцю відвідувати різні предмети, раціонально організовуючи свій час, до кожної справи ставитись відповідально і професійно. Саме така форма навчання дала мені можливість створити молодші групи майбутнього ансамблю і формувати їхній художній репертуар.

Усі заняття підпорядковую вирішальному принципу зацікавленості та інтересу. Значне місце у моїй роботі посідає принцип демократизації. Створення умов комфортного морально-психологічного клімату у колективі – це запорука успіху. Адже сучасні діти не сприймають авторитарного тону і тиску керівника. Вони волелюбні й незалежні, мають креативне мислення, власну точку зору, цікавий погляд на речі. У своїй роботі стараюсь зважати на це. Працюю за програмою з хореографії рекомендованою Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України лист Міністерства освіти і науки України від 02.04.2012р. №1/11-429Ю, спираючись на планомірність, послідовність, науковість викладання матеріалу, а також на індивідуальні можливості кожного вікового періоду та кожної дитини зокрема. У програмі враховую принцип від простого до складного, підбираю відповідний комплекс завдань. Вимогливо ставлюсь не лише до своїх вихованців, а й до себе.

Займаючись постановкою танцю я зауважила, що довга підготовка, та розтягнутий у часі постановчий етап вивчення будь-якого номеру розхолоджує дітей. Вони втрачають інтерес до цього танцю і неохоче його виконують. Тому, спершу ненав’язливо розучую рухи даного номеру, не акцентуючи уваги який це танець. Потім розучую складні комбінації даного танцю (фінальну частину, трюкові сола, складні за перебудовою комбінації). Коли діти засвоїли все це добре, лише тоді приступаю до постановки номеру. Такий оперативний підхід до вивчення та постановки танцю забезпечує більш емоційне та яскраве його виконання. Разом з тим вдається уникнути так званої «шліфовки» номеру. Своїм вихованцям частенько кажу: «При виконанні танцю на сцені голова не повинна думати як і у якій послідовності виконувати рухи, а лише відтворювати художні образи та емоції, котрих вимагає дана постановка».

Працюючи таким чином я одночасно дотримуюсь принципів цілеспрямованості та послідовності, адже вивчення кожного руху, кожного танцювального етюду, комбінації, танцю логічно пов’язані між собою, і несуть певні естетичні та розвиваючі впливи.

Аби досягнути високої ефективності навчально-виховного процесу у своїй роботі користуюсь усіма можливими методами. Це і словесні (пояснення, бесіда, розповідь), практичні (виконання вправ, екзерсису, вдосконалення виконавських навичок) та наочні.

Правильний, точний показ того чи іншого руху з моєї сторони є дуже важливим, оскільки діти відтворити можуть не лише рухи, а й мої можливі помилки. Тому при вивченні нового матеріалу велику увагу приділяю своїй технічній та виконавській підготовці. Дієвим у моїй роботі є метод фото та відео зйомки, а саме: без попередження дітей на заняття, коли щойно вивчається новий рух, чи відбулась постановка танцю, беру відеокамеру чи фотоапарат. Фіксую навички дітей при виконанні цих завдань чи постановок. Пізніше проводжу таку зйомку при відпрацюванні даного руху чи номеру. Потім на відео знімається звітний концерт. Це сприяє емоційному та більш відповідальному ставленню дітей до своєї праці. Вони уявляють себе справжніми танцюристами та акторами. Це збуджує їх живий інтерес та здорову конкуренцію, дає змогу батькам оцінити роботу своєї дитини, її творче та виконавське зростання, а разом з тим і мою роботу.

Організацію продуктивної художньої діяльності прагну забезпечити підбором методичних прийомів, що викликають у дітей бажання до творчості. Це і показ, що може виступати як методом (про що йшлося вище), так і прийомом, і зразок (на основі руху чи комбінації рухів запропонованих мною, діти добирають свої, схожі), і словесне пояснення, без якого не може обійтись ні показ, ні зразок. Особливе місце посідає прийом музичного супроводу. Музика є одним із найсильніших засобів виховання. Коли дитина слухає музику то, незалежно від бажання і свідомості, виникають певні думки, почуття, образи; збагачується емоційна сфера, яка впливає на якість виконання рухів.

Метод стимулювання та мотивації (змагання). Дітям, як і дорослим, притаманне прагнення бути кращими, удосконалювати свої вміння заради похвали, винагороди, доброго слова своїх рідних. А для вихованця найвищою нагородою є підтримка оплесками виступів на сцені, а також участь та перемога на конкурсах, фестивалях. З метою підтримки здорової у колективі та за його межами я впровадила ряд заходів. Спершу це були свята «Нового року», «Родинне свято», «Краса імені твого», «За весною літо іде», на яких діти представляли свої акторські якості і танцювальні вміння; відкриті заняття для батьків, а також для студентів хореографічного відділу Бродівського педагогічного коледжу імені Маркіяна Шашкевича. Уже чотири роки поспіль я, разом з колегами, творчі здобутки своїх вихованців показуємо у формі звітних концертів, що відбуваються у рамках різних форматів (це і спільний проект з Бродівським педагогічним коледжем при підготовці студентів до переддипломної педагогічної практики, тематичні заходи до святкування Дня матері, Дня захисту дітей, звіт хореографічної студії концертна програма «Барви хореографії».

Прагну показати своїх вихованців не лише на сценах нашого міста та району, а й спробувати сили та показати їх майстерність і на різних конкурсах та фестивалях. За останні чотири роки мої вихованці брали участь у конкурсах: «Різдвяні канікули» (2012р. та 2014р. м. Львів), «Смарагдові витоки» (2012р. м. Мукачево), ІІІ-є призове місце; «Яблуневий цвіт» (2013р. м. Дубляни) – ІІІ премія; фестивалях: «Лаврські дзвони» (2013р. м. Київ), «Вогні Львова» (2014р.) – І премія.

З метою передачі досвіду веду письмові записи своїх постановок - це танці: «Весела полька», «Гуцулка», які увійшли до методичної збірки «У вихорі танцю», схваленої та рекомендованої до друку методичною радою райметодкабінету відділу освіти Бродівської РДА «Протокол № 7 від 09.12.2014р.».

В Бродівському центрі дитячої та юнацької творчості очолюю методичне об’єднання керівників гуртків художньої самодіяльності. В 2013 році підготувала та провела методичне об’єднання керівників гуртків хореографії Бродівського освітнього сектору на тему: «Використання хореографічної лексики західного регіону України у постановках танців для дітей молодшого шкільного віку».

Проводячи роботу з дітьми та дорослими особливу увагу звертаю на те, що треба любити те, чим займаєшся, в даному випадку – мистецтво танцю. Знати, що воно комусь, а в першу чергу тобі, потрібне і, з його допомогою, могти себе реалізувати та утвердити як особистість.